Золота берізка у моїм вікні-
Всі дерева голі, а вона ще ні.
Всі дерева чорні, сумно їм без листя,
А берізка як в вогні, жовта, промениста.
Чи дощИк на вулиці, чи туман молочний,
Та не страшно деревцю зовсім і не шкодить,
Бо вона ще в шатах, ця міська красуня,
Погляд звеселяє, струнка й зовсім юна.
Я дивлюсь на місто із вікна в готелі.
Вечоріє...Накрапа...Холодно і темно.
Та переді мною, як свіча, угору
Тягне своє гілля берізка до Бога.
Я милуюсь нею і на серці спокій,
Знаю, що красу цю дарував нам Бог наш.
Насолода,радість, втіха і натхнення-
Цю берізку тут зростив мій Господь для мене.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 2533 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Конец комедии - Светлана Капинос Наш ответ Чемберлену, в смысле Константину, на его "Возвращение с острова" http://www.proza.ru/texts/2008/01/09/238.html
Вместо того чтобы готовиться к экзамену по «Христианской теологии», я всё воскресение убила на этот рассказ! (Костя, ты виноват, если я не сдам!)
«Нате, ешьте плоть мою…»
Выкладываю, как есть, без шлифовки, ибо некогда мне. Любуйтесь: вот он, с ещё необрезанной пуповиной, в кровях и водах.
Надеюсь, что румяные критики мои будут довольны справедливым возмездием!
(Да, зачёт я успешно сдала – по латыни, коей поверхностным знанием не преминула воспользоваться!)
