\"Горе вам, книжки и фарисеи, лицемеры,
что очищаете внешность чаши и блюда,
между тем, как они полны хищения и неправды.\"
/ Евангелие от Матфея 23:25/
***
Очищайте \"чашу\" изнутри!
Загляните глубже в своё сердце,
В закрома невидимой души...
Что за сокровенной её дверцей?
Может судим ближних свысока,
Возгордясь своим \"духовным ростом\"?
Если так, то ты дошёл до дна,
Вовсе то не рост - гордыня просто.
Очищайте \"чашу\" изнутри!
Мы же лоск наводим только внешне...
Правильные, \"с крыльями\" почти,
Только Богом ты иначе взвешен.
Тайное пред Богом - не секрет,
Всё Ему открыто и подвластно.
Тайное всё выльется во свет,
Быть снаружи праведным - опасно.
Очищайте \"чашу\" изнутри...
Перед Богом честно, откровенно,
Сам собою лучше будь судим,
Чтоб не быть судимым с миром тленным.
В униженьи скрыта высота,
В гордости скрывается паденье,
В сердце сокровенном - красота,
И в любви ко ближнему - спасенье.
Очищайте душу изнутри,
Дабы не слыхать Христа укора:
Запущенья, мерзости полны...
Вам не избежать, увы, позора.
Очищате \"чашу\" изнутри,
Чистотой духовной наполняясь...
И душа снаружи заблестит,
Свет Христов всем людям излучая.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
